с любовью и всяческой мерзостью
Сходила на "Поводир" Саніна.
Оце трейлер, якщо ви вобщє не в курсі:
Оскарівський скандал (фільм цього року презентує Україну, хоча планували надіслати"Майдан" Лозніци "Плем`я" Слабошпицького, ізвінітє) - головний спонсор мого скептичного ставлення до, а, між тим, фільм гарний. Велике сентиментальне кіно, де добро - Добро, а зло - Зло, і сюжет буде чавить із вас сльози несамовито. Знову ж: це нормально для жанру.
До того ж, у візуальному плані до фільму - жодних питань (нарешті навчились). Часом з могили вилізає вурдалак українського поетичного кіно, кусаючи режисера і всю знімальну групу (і тоді виходять сцени типу отої, з еротичним купанням у річці, чи менш еротичним вбивством Орисі - в останній є алюзія на 2.01 "Шерлока"(підказка: згадайте візит американськиї агєнтів на Бейкер стріт), Санін, I see what you did there) - але це не так токсично, як, скажімо, в "Той хто пройшов крізь вогонь".
Мушу зізнатись: харківські 20-30 рр мені дуже дорогі, в сенсі - якби хтось дав мені покористуватись машиною часу, я б точно туди полетіла. Там надзвичайно висока концентрація людей, яких я вважаю крутими. І хоча таймлайн "Поводиря" - 1934й (Хвильовий уже застрелився), в фільмі все одно багато речей, від яких я - цитуючи одну п'єсу Максима Курочкіна, - "бьюсь в бессильном чувстве".
(а ще там є 15 секунд Жадана, який - сюрприз, сюрприз, - читає вірші, така інверсія укрліт)
Карочє, є американський інженер, є українська акторка, і вони типу закохані (Джамала сильно переграє), але є ще червоний комісар Володя, який акторку тоже любить, і уж он-то знає, як завоювати серце жінки!
Комісар Володя весь фільм нагадував мені Гая Гісборна (чувак з історії про Робін Гуда, перечитайте; інколи його об*єднують з шеріфом Ноттінгємським, але це різні люди!), і всі його репліки звучали для мене приблизно отак: "Я так тебе люблю, Меріен, в смислє Оля, а ти всьо зв'язуєшся з іностранцями". Неможливо сплутати оцей архетип чоловіка, впевненого, що вбивство родичів/друзів/дітей коханої стануть для неї свідченням, що саме він - мущіна її мрії.
До честі сценаристів треба сказати, що комісара Володю вони написали нормально (ота іронія з перевдяганням у вишиванку вобщє-вобщє), і він даже не відкушує голови кошенятам - що велика спокуса при написанні таких героїв! А ще у актора, який його грає, прізвище "Кобзар". Тонко, тонко.
Американського інженера вбивають, синок інженера тікає, знайомиться з кобзарем, який - ДА - насправді не кобзар, а колишній командир армії УНР. Радянська влада кобзарів не любить, як і синів американських інженерів, як і, в принципі, багато інших верств населення, і далі ви можете самі здогадатись, як це вплине на сюжет.
Словом, "Поводир" - це справжнє масове кіно, яке й сприймати хочеться, як масове, а не черговий спосіб сформулювати національну ідею (слава богу, за останній рік з'явилось багато варіантів). Я особисто все одно люблю "Майдан" Лозніци набагато більше, але - ви зрозуміли.
Оце трейлер, якщо ви вобщє не в курсі:
Оскарівський скандал (фільм цього року презентує Україну, хоча планували надіслати
До того ж, у візуальному плані до фільму - жодних питань (нарешті навчились). Часом з могили вилізає вурдалак українського поетичного кіно, кусаючи режисера і всю знімальну групу (і тоді виходять сцени типу отої, з еротичним купанням у річці, чи менш еротичним вбивством Орисі - в останній є алюзія на 2.01 "Шерлока"(підказка: згадайте візит американськиї агєнтів на Бейкер стріт), Санін, I see what you did there) - але це не так токсично, як, скажімо, в "Той хто пройшов крізь вогонь".
Мушу зізнатись: харківські 20-30 рр мені дуже дорогі, в сенсі - якби хтось дав мені покористуватись машиною часу, я б точно туди полетіла. Там надзвичайно висока концентрація людей, яких я вважаю крутими. І хоча таймлайн "Поводиря" - 1934й (Хвильовий уже застрелився), в фільмі все одно багато речей, від яких я - цитуючи одну п'єсу Максима Курочкіна, - "бьюсь в бессильном чувстве".
(а ще там є 15 секунд Жадана, який - сюрприз, сюрприз, - читає вірші, така інверсія укрліт)
Карочє, є американський інженер, є українська акторка, і вони типу закохані (Джамала сильно переграє), але є ще червоний комісар Володя, який акторку тоже любить, і уж он-то знає, як завоювати серце жінки!
Комісар Володя весь фільм нагадував мені Гая Гісборна (чувак з історії про Робін Гуда, перечитайте; інколи його об*єднують з шеріфом Ноттінгємським, але це різні люди!), і всі його репліки звучали для мене приблизно отак: "Я так тебе люблю, Меріен, в смислє Оля, а ти всьо зв'язуєшся з іностранцями". Неможливо сплутати оцей архетип чоловіка, впевненого, що вбивство родичів/друзів/дітей коханої стануть для неї свідченням, що саме він - мущіна її мрії.
До честі сценаристів треба сказати, що комісара Володю вони написали нормально (ота іронія з перевдяганням у вишиванку вобщє-вобщє), і він даже не відкушує голови кошенятам - що велика спокуса при написанні таких героїв! А ще у актора, який його грає, прізвище "Кобзар". Тонко, тонко.
Американського інженера вбивають, синок інженера тікає, знайомиться з кобзарем, який - ДА - насправді не кобзар, а колишній командир армії УНР. Радянська влада кобзарів не любить, як і синів американських інженерів, як і, в принципі, багато інших верств населення, і далі ви можете самі здогадатись, як це вплине на сюжет.
Словом, "Поводир" - це справжнє масове кіно, яке й сприймати хочеться, як масове, а не черговий спосіб сформулювати національну ідею (слава богу, за останній рік з'явилось багато варіантів). Я особисто все одно люблю "Майдан" Лозніци набагато більше, але - ви зрозуміли.
-
-
15.11.2014 в 21:47а після твоїх Гісборно-твітів і всього іншого хочу ще більше Т__Т
сподіваюсь, вітчизняні пірати десь існують...
-
-
15.11.2014 в 22:14сподіваюсь, вітчизняні пірати десь існують...
Я думаю, вже через тиждень на Гуртом можна буде знайти і режисерську, і прокатну версії))
-
-
15.11.2014 в 22:16вот ужасно ржачный, предельно тендециозный текст (фильм еще не смотрела, но радуюсь исключительно пассажам а-ля "отголосок Голодомора в нынешнем колебании курса гривны"):
m.gordonua.com/publications/Ukrainskiy-Povodyr-...
-
-
15.11.2014 в 22:22ой, точно.
а "Племя" еще не было в прокате? я все собираюсь посмотреть и все как-то не вижу в кинотеатрах.
рецензия ок, но как-то мало. сдерживаю себя, чтобы в этот томный вечер не перешерстить все наши сми на предмет))
-
-
15.11.2014 в 22:29но все ссорятся до сих пор (вчера Слабошпицкий получил в Голливуде лучший дебют, поэтому опять причины для срача появились)
но пока не случилось скандала, я слышала много прекрасных народных отзывов
критики на Поводыря очень ополчились из-за Оскара
Гусева вот еще очень люблю: life.pravda.com.ua/culture/2014/11/14/183915/
-
-
15.11.2014 в 22:36В то зелененькое время, когда я еще читала Володарского, у него было записи три, по меньшей мере, с негативной критикой "Поводыря". Как раз разгар оскаровского скандала это был.
-
-
16.11.2014 в 14:06Чому ж це ? 34-й це вже страта кобзарів, фінал. Початок подій, десь літо 32-го.
Чесно кажучи не розумію, чому всякі "кінознавці" так ополчилися проти "Поводиря". Особливо чіпляє оцей мотив майже у всіх статтях - тутпий піпл не розбирається в тонкощах високого кіномистецтва, у тому як треба показувати образи ітд, а тут йому показали кіно трошки більш емоційне, ніж у звичних піплу російських серіаліах і, мовляв, тому фільм піплу подобається, але ж ми, маститі митці насправді знаємо, що фільм - УГ, бо ось тут шаблон, а ось тут режисер МАВ зробити так, як це прийнчято робити, щоб показати щось там таке, щоб потім ми, високі фахівці-кіноестети, могли сказати: "глубоко... копает! " (С) 12 стільців. Мені чомусь фільм більше нагадав "Апокаліпто", оцей мотив погоні... А таке нервове напруження, я востаннє відчував лише дивлячись "Операцію Валькірія" і то, відчуття на "Поводирі" були значно сильніші... А ще це кіно десь глибоко пробуджує страшну глуху лють, особливо в теперішні часи... Пишуть, доречі, що буде режисерка на 4 години. Може тим і поясняться деяка швидкоплинність подій і нестиковки, але чесно кажучи звертати на них увагу було ніколи і не хотілося. А найкращою відповіддю хворим на голову кінокритикам буде ось цей пост на реконструкторському форумі від людей, які частково були задіяні у зйомках:
Вчора ходили з дружиною на "Поводиря". Попереду сиділа, рядів через п'ять, компанія молодиків. Спочатку вони чимось-там хрумтіли, гигикали та кидали репліки, потім замовкли, а наприкінці , коли вже пішли титри, вони аплодували стоячи. Я не знаю як воно там вийде з Оскаром, але якщо споживачів попкорну побачене змушує вставати, і не для того, щоб якнайшвидше вийти з залу - фільма точно правильна.
-
-
16.11.2014 в 21:30Однаково, крім Семенко нікого не показали.
В Україні знімають мало фільмів. Хороших - ще менше. Тому кожна новинка отримує кредит довіри, як якесь одкровення, і - звісно, довіри не виправдовує. Simple as that.
Я б не стала дуже покладатися на думку молодиків, в яких пропав апетит до попкорну. І відмовлятись від рецензій критиків. Або навпаки.
В общєм - це все такий укрдзен кіно. Вам подобається - і добре)