[дорогой Эсме]

Я, звісно, не дуже обізнана з трансформаціями в решті міст.
Аби помічати зміни, треба там жити - тільки тоді державний прапор, косо-криво (але щиро), вивішений у тому, тому і ще тому вікні впадає в око. Ти думаєш "ого. і у нас?..". Тільки тоді вісім тисяч на мітингу видаються революцією (вони нею, власне, і є - і вони її роблять), тільки тоді харчуєшся день за днем химерною сумішшю з провінційних комплексів, провінційних гордостей, і оцим чимсь новим, що у вас всіх прокинулось. Що пропонує хотіти жити у цьому місті. Гарно жити, чесно. Місто ж, в принципі, непогане.
(а десь поблизу війна)

Київ великий і голосний, найцікавіший, найлюдяніший (я спотворюю сенс слова почасти: там живе найбільше моїх друзів). Звідти приємно повертатись у тихе Запоріжжя (і від`їжджати знов).
В Сімферополі ГОРИ і якісь такі шикарні пейзажі, їх навіть зобразити неможливо, тільки бачити, - щодо людей я не впевнена, людей я чула тільки в діалозі в макдональдсі ("у вас центр красивый" - говорить дівчина з російським акцентом; "да, да, очєнь!" - підхоплює дівчина з українським, ого які вони тут привітні, думаю я, цікаво, це тільки коли голосні розтягуєш?).
Дніпропетровськ з єврейськими центрами, модерновими багатоповерхівками, набєрєжной, проспектом, трамвайчиками, бруківкою. Завжди як ідіот приїжджаю тільки на день, вхоплюю якісь вєрхі, і глибинно нічого про місто не розумію.
Львів. Всі, мабуть, мають з`їздити туди, закохатись, потім все життя повератитись.
Бєрдянськ, який зовні дуже на Запоріжжя схожий (в позитивному сенсі); це звісно морські спогади, літні й курортні, і досить давні - я була там років вісім тому; гарне місто з набєрєжной, це нормально, що тільки з набєрєжной, для щастя цього достатньо.
Сонне моє Запоріжжя, якого я 22 роки стидалась, а тут раптом виявилось, що воно ж непогане.
От і все, що я про Україну знаю.

(треба поїздити, коли все це закінчиться - я вже писала
зовсім не знаю Харкова й Одеси
Тернополя, Краматорська, Вінниці
ніколи не була в Донецьку, Сумах, Севастополі, Полтаві
страшенно мало де я була
сором, звісно
якби знати минулого літа)

Якщо в цього посту є якесь сенсове наповнення, то воно приблизно таке: не існує ані монолітного юго-вастока, ані чіткого ментального розмежування у головах українців різних областей.
"Братерських народів" теж не існує; принаймні, для людини мого віку це чистий симулякр. Мої друзі-росіяни є моїми друзями, бо вони гарні люди (сюрприз).
Такі пироги.
Давайте їздити один до одного в гості, може.

@темы: ...и всяческой мерзостью, у коників, що стрибають в високій траві, вчуся ставлення до життя

Comments

[Contessina]

давайте
Полтава - прекрасне місто, свідчу.

[дорогой Эсме]

Чудово))
Отак і вчиш національно-географічну матчасть в нестабільні часи.

[Contessina]

так, нова українська географія постає на очах)

[Китахара]

Та приїжджай нормально, а в Полтаву теж кльово їздить. І дай бог все це пережить і втриматися.

[дорогой Эсме]

Китахара, окей) Треба намалювать собі якусь культурну програму і дійсно з*їздить.

І дай бог все це пережить і втриматися.

[Колокольчик фарфоровый]

я ще голосую за Кам'янець-Подільський. він прекрасний майже як Львів, тільки з фортецею.
ну і в Києві я тобі завжди рада, але це ти і так знаєш))
а в Полтаву і самій би з'їздити... і в Чернівці.

[дорогой Эсме]

Колокольчик фарфоровый, я днями гортала "Замки і фортеці Західної України", так що про Кам'янець-Подільський все розумію.
Про Київ - знаю)) Я тобі теж завжди рада в Запоріжжі, між іншим)