суббота, 14 мая 2011
18:47

дорогой Эсме
с любовью и всяческой мерзостью
Поети чудові. У них там так затишно, в обшарпаній авдиторії третього поверху, і всі зовсім вільно себе почувають, і мені вже зараз шкода, що зустрічі - через два тижні.
Читала свою п'єсу - розмахуючи руками, промальовуючи пальцем у повітрі мізансцени, видобуваючи з якихось глибин себе самої дикцію. Слухали. Потім чомусь хвалили, до того ж довго; думаю, коли наступного разу буду дочитувати, прозвучить вже критика - бо це ж як з виставами: прем'єра може пройти успішно, однак другий показ завжди провальний. Та це не страшно.
Дивовижно: дивишся на людину, і думаєш, що ніколи ви з нею спільної мови не знайдете, бо... ну... якось моторошно, та й що у ній може бути цікавого. А потім людина ця читає свої твори, і вже доводиться картати саму себе за передчасність суджень.
Словом... словом, хай живе життя! Хай живе безсмертне слово! Хай живе тропічна злива — густа, запашна й надзвичайно тепла. Я — вірю! (с)

@темы: ах, если б мог сейчас я умереть, счастливее я никогда не буду

URL
Комментарии
14.05.2011 в 19:13

Рене Мартель
танцуй со мной, играй со мной, узнай мою природу
==>словом, хай живе життя! Хай живе безсмертне слово! Хай живе тропічна злива — густа, запашна й надзвичайно тепла. Я — вірю!
а чьи это слова?
URL
14.05.2011 в 19:16

дорогой Эсме
с любовью и всяческой мерзостью
URL
14.05.2011 в 19:24

Рене Мартель
танцуй со мной, играй со мной, узнай мою природу
дорогой Эсме, так хочется почитать Синие этюды, о которых ты говорила, но даже через твой украинский с трудом продираюсь. А на русском нигде нету.( Хотя есть еще развалы... нашла же я там в свое время Остапа Вишню...
URL
14.05.2011 в 19:27

дорогой Эсме
с любовью и всяческой мерзостью
janefiriel , у меня есть большая русскоязычная книга (наверное, уже говорила), но в сети, действительно, эти тексты нигде не лежат(
URL