вторник, 22 февраля 2011
20:09

дорогой Эсме
с любовью и всяческой мерзостью
Боже, як болить голова.
Коли розповідала про творчість Хвильового, намагалась дивитись лише на лівий край кафедри: якось дивно мені було, якось... як? Дуже сумно, принаймні.
"Дурачки думають, що коли б не було Шевченка, то не було б і України, а я от гадаю, що на чорта вона й здалася така, якою ми її бачимо аж досі...". Це ж просто логічне продовження того, чому, скажімо, Франко не бажав, аби його називали "декадентом". Бо декаденство - розкіш, якої ми, на відміну від європейців, ще хтозна скільки років не будемо мати.
Я вирішила остаточно, кого любити у вітчизняній літературі. Він помер у 39: тричі по тринадцять.

@темы: утешаю себя: будет больно только секунду, Микола Фітільов

URL
Комментарии
22.02.2011 в 20:34

Колокольчик фарфоровый
Смотри, произошло явление чая как феномена (с)
будеш сміятись, але ноосфера. тільки сьогодні хотіла написати великий "компаративний" пост про європейську і українську літературу про це саме "декадентсво", плюс-мінус.
і да, Хвильовий неймовірний.
URL
22.02.2011 в 20:38

дорогой Эсме
с любовью и всяческой мерзостью
Имя розы , то пиши. Мені в будь якому разі буде цікаво почитати)
URL
22.02.2011 в 20:40

Гость
Від Хвильового боляче.
Він неймовірний.

І не ридати, а плакати дрібненькими сльозами хотілось мені — так, як у дитинстві, на теплих грудях.
URL
22.02.2011 в 20:41

дорогой Эсме
с любовью и всяческой мерзостью
Гость , ви праві, праві, праві.
URL
22.02.2011 в 22:53

Китахара
Номер Два. Перегнат.
У мене Хвильовий викликає дивне почуття на тлі інших з цієї епохи. Він такий... ну, такий самородок. Як людина, кажуть, був не дуже привітний. Освіти йому бракувало до горя. Але такий самородок. "Санаторійна зона" - річ, яка справила на мене ледь не найсильніше враження з усієї вітчизняної літератури.

І про боротьбу культурних кодів та настанови на "література, особливо колоніальна, повинна..." можна довго говорити. Буде цікаво, що напише Имя розы
URL
22.02.2011 в 23:00

дорогой Эсме
с любовью и всяческой мерзостью
Китахара , самородок, так. Мені так соромно зараз, що я у нього, власне, тільки "Сині Етюди" та "Я, Романтика" прочитала, а все інше тільки зараз наздоганяю. І Имя розы вже написала, доречі)
URL
22.02.2011 в 23:15

Китахара
Номер Два. Перегнат.
Незважаючи на те, що це, власне, мій фах, я читав далеко не все у нього - і не факт, що колись все прочитаю, якщо чесно. Він для мене занадто хворобливий, важко читається, що твої тортури. Це не те переживання, якому себе будеш піддавати легко, радо і часто.
URL
22.02.2011 в 23:17

дорогой Эсме
с любовью и всяческой мерзостью
Китахара , теж правда. Але тут, мабуть, індивідуально.
URL