с любовью и всяческой мерзостью
четверг, 24 февраля 2011
среда, 23 февраля 2011
с любовью и всяческой мерзостью
Всё дело, наверное, в том, что мне жизненно необходим Страдалец и Поэт. Симор во плоти; Толстая Тётя, вспоминая о которой, само собой появится желание чистить туфли. Не знаю, словом, я не сильна в разборе собственных мотиваций.
Но я нашла это. И очень счастлива, нет, радостна - по поводу.
Но я нашла это. И очень счастлива, нет, радостна - по поводу.
с любовью и всяческой мерзостью
с любовью и всяческой мерзостью
с любовью и всяческой мерзостью
Тамую головний біль знеболюючим, і розмірковую - десь в процессі - наскільки героїв "Вальдшнепів" можна ототожнювати з власне Хвильовим. Якщо це й було "персональне розп'яття", то відбулося воно у всіх персонажах одразу.
І у Дмитрієві, що, як каже Аглая, є не людиною, а типом людини - недоучка-революціонер, що у мирному світі ніколи не приживеться, і ніколи його не побудує. Сама Аглая - нащадок аристократії, "флоберівська жінка": дійсно розумна і відчайдушна, та надто по вуха у ніцшеанстві; до того ж, щось підказує мені, що, коли вона повернулась у свою Москву, життя примарної коханки Дмитрія було недовгим.
Недолугий Вовчик, що відсторонюється свідомо і від політики, і від філософії - непогана, між іншим, стратегія; у нього хоча б була можливість вижити у майбутні роки. Ганна, дружина Дмитра: ідейна комуністка, така собі "жінка нового часу" - її ніби й шкода, однак таким... половинчастим відчуттям, яким можна було б шкодувати про розбиту сім'ю якогось прибульця, чи, може, напів-людини. Мене дуже лякає їх з Дмитрієм "історія кохання": серед Революції, відступу червоних, в обложеному місті, вони зустрічають один одного. У ЧК готуються до побігу: вовтузяться на підлозі барахольщики, набиваючи свої чемодани, а Ганна з тоскою прихиляється до дверей. Тоді Дмитрій дістає браунінг, і, підійшовши до однієї з баришень, стріляє їй у карк. "Того ж дня чека розстрiляла ще кiлькох
мародерiв, i того ж дня Ганна зiйшлася з Дмитрiєм".
Оце, оце відчуття я завжди впізнаю у Хвильового: постріл, і страшна прірва, що розгортається під ногами _після_. Мені страшніш ще від того, що він сам... ви знаєте.
І все ж, як він легко - дивовижно легко - долає відголос Надлюдини. Однією лише посмішкою Богоматері.
І у Дмитрієві, що, як каже Аглая, є не людиною, а типом людини - недоучка-революціонер, що у мирному світі ніколи не приживеться, і ніколи його не побудує. Сама Аглая - нащадок аристократії, "флоберівська жінка": дійсно розумна і відчайдушна, та надто по вуха у ніцшеанстві; до того ж, щось підказує мені, що, коли вона повернулась у свою Москву, життя примарної коханки Дмитрія було недовгим.
Недолугий Вовчик, що відсторонюється свідомо і від політики, і від філософії - непогана, між іншим, стратегія; у нього хоча б була можливість вижити у майбутні роки. Ганна, дружина Дмитра: ідейна комуністка, така собі "жінка нового часу" - її ніби й шкода, однак таким... половинчастим відчуттям, яким можна було б шкодувати про розбиту сім'ю якогось прибульця, чи, може, напів-людини. Мене дуже лякає їх з Дмитрієм "історія кохання": серед Революції, відступу червоних, в обложеному місті, вони зустрічають один одного. У ЧК готуються до побігу: вовтузяться на підлозі барахольщики, набиваючи свої чемодани, а Ганна з тоскою прихиляється до дверей. Тоді Дмитрій дістає браунінг, і, підійшовши до однієї з баришень, стріляє їй у карк. "Того ж дня чека розстрiляла ще кiлькох
мародерiв, i того ж дня Ганна зiйшлася з Дмитрiєм".
Оце, оце відчуття я завжди впізнаю у Хвильового: постріл, і страшна прірва, що розгортається під ногами _після_. Мені страшніш ще від того, що він сам... ви знаєте.
І все ж, як він легко - дивовижно легко - долає відголос Надлюдини. Однією лише посмішкою Богоматері.
вторник, 22 февраля 2011
с любовью и всяческой мерзостью
Так дивно - коли у "Вальдшнепах" чітко прослідковуєш ніцшеанство, бачиш майже дистилят його, і герої говорять, говорять: про любов до дальніх, ненависть до ближніх, через яку, мовляв, тільки й можна виявити волю й відвагу.
А потім Дмитрій каже:"От хоч убий мене! - а не можу їх зненавидiти справжньою ненавистю. У кожного з ближнiх - навiть найбiльших моїх ворогiв - буває така, знаєш, людська усмiшка й таке, знаєш, миле й гарне обличчя, наче на тебе прекрасна Богоматiр дивиться. Я кажу й пiдкреслюю, у кожного, бо навiть у суворих i злил з природи людей я бачу цю усмiшку й це обличчя".
І розумієш - я розумію - що на власні очі бачив такі саме посмішки у кожного ближнього.
Я буду багато сьогодні писати про нього, так, так.
А потім Дмитрій каже:"От хоч убий мене! - а не можу їх зненавидiти справжньою ненавистю. У кожного з ближнiх - навiть найбiльших моїх ворогiв - буває така, знаєш, людська усмiшка й таке, знаєш, миле й гарне обличчя, наче на тебе прекрасна Богоматiр дивиться. Я кажу й пiдкреслюю, у кожного, бо навiть у суворих i злил з природи людей я бачу цю усмiшку й це обличчя".
І розумієш - я розумію - що на власні очі бачив такі саме посмішки у кожного ближнього.
Я буду багато сьогодні писати про нього, так, так.
с любовью и всяческой мерзостью
Карамазов непривiтно зиркнув на дружину i зцiпив зуби. Йому вже обридло це ниття, й вiн постановив припинити його.
- Чого тобi треба вiд мене? - спитав вiн. - Чи ти хочеш, щоб я собi кулю пустив у лоб? (с)
Що він робить зі мною сьогодні.
ще декілька цитат з "Вальдшнепів"
- Чого тобi треба вiд мене? - спитав вiн. - Чи ти хочеш, щоб я собi кулю пустив у лоб? (с)
Що він робить зі мною сьогодні.
ще декілька цитат з "Вальдшнепів"
с любовью и всяческой мерзостью
Боже, як болить голова.
Коли розповідала про творчість Хвильового, намагалась дивитись лише на лівий край кафедри: якось дивно мені було, якось... як? Дуже сумно, принаймні.
"Дурачки думають, що коли б не було Шевченка, то не було б і України, а я от гадаю, що на чорта вона й здалася така, якою ми її бачимо аж досі...". Це ж просто логічне продовження того, чому, скажімо, Франко не бажав, аби його називали "декадентом". Бо декаденство - розкіш, якої ми, на відміну від європейців, ще хтозна скільки років не будемо мати.
Я вирішила остаточно, кого любити у вітчизняній літературі. Він помер у 39: тричі по тринадцять.
Коли розповідала про творчість Хвильового, намагалась дивитись лише на лівий край кафедри: якось дивно мені було, якось... як? Дуже сумно, принаймні.
"Дурачки думають, що коли б не було Шевченка, то не було б і України, а я от гадаю, що на чорта вона й здалася така, якою ми її бачимо аж досі...". Це ж просто логічне продовження того, чому, скажімо, Франко не бажав, аби його називали "декадентом". Бо декаденство - розкіш, якої ми, на відміну від європейців, ще хтозна скільки років не будемо мати.
Я вирішила остаточно, кого любити у вітчизняній літературі. Він помер у 39: тричі по тринадцять.
с любовью и всяческой мерзостью
Файлообменники спасут мир, американцы не такие уж жадные, всё очень смешно-о. Досмотрю, наверное, завтра, но - куда же без цитатогифов.
I wasn’t really talking about [Kate Winslet], I was talking about the movie, Titanic, which she was in, and I love that movie! I love the movie Titanic, it’s a great movie. I particularly enjoy the work of Leonardo DiCaprio. I think he’s a great actor, fat, thin, beard, no beard, happy, sad. He can do fucking everything. I have only one problem. At the end of that movie when they’re in the water, the ship’s sunk and she’s on the door and he’s in the water and he’s like ‘I’m dying’. He’s really good isn’t he? He’s like ‘I’m dying. So cold. I’m dying.’ And she’s like ‘yes, you are dying, it’s terribly sad, bye!’ And I’m thinking, you know what, there’s room on that door for two people right there.
Craig Ferguson | Does This Need to Be Said?
I wasn’t really talking about [Kate Winslet], I was talking about the movie, Titanic, which she was in, and I love that movie! I love the movie Titanic, it’s a great movie. I particularly enjoy the work of Leonardo DiCaprio. I think he’s a great actor, fat, thin, beard, no beard, happy, sad. He can do fucking everything. I have only one problem. At the end of that movie when they’re in the water, the ship’s sunk and she’s on the door and he’s in the water and he’s like ‘I’m dying’. He’s really good isn’t he? He’s like ‘I’m dying. So cold. I’m dying.’ And she’s like ‘yes, you are dying, it’s terribly sad, bye!’ And I’m thinking, you know what, there’s room on that door for two people right there.
Craig Ferguson | Does This Need to Be Said?
понедельник, 21 февраля 2011
с любовью и всяческой мерзостью
Одно жизненное обстоятельство печалит меня *пересчитав пальцы* третий день. И, хоть общественности в целом наплевать (я не виню тебя, общественность), сообщить о нём - не сообщить о нём - выше моих сил.
Цитируя чей-то тумблер: I want to tell all of my friends so much to watch Craig’s specials. Then I remember… oh right, they don’t care (с)
Я вообще не видела этот спешл. Для онлайн-просмотра требовался зип-код штата, и вариант с Мичиганой/Калифорнией/чем-то ещё, конечно, не прошёл. Нервные клетки выгорают на раз при взаимодействии с западными медиа *мечтательно вспоминая последний докторский спешл*, и, пора, в общем, перестать удивляться. Янки спамят картиночками из, я практикуюсь в локтекусании, и спамлю картиночками простыми. Намекните, когда всё это перестанет казаться сколько-нибудь забавным.
Этже время сомвестных выступлений в "Роки Хоррор Шоу"! Или нет. Или, какая разница.
Цитируя чей-то тумблер: I want to tell all of my friends so much to watch Craig’s specials. Then I remember… oh right, they don’t care (с)
Я вообще не видела этот спешл. Для онлайн-просмотра требовался зип-код штата, и вариант с Мичиганой/Калифорнией/чем-то ещё, конечно, не прошёл. Нервные клетки выгорают на раз при взаимодействии с западными медиа *мечтательно вспоминая последний докторский спешл*, и, пора, в общем, перестать удивляться. Янки спамят картиночками из, я практикуюсь в локтекусании, и спамлю картиночками простыми. Намекните, когда всё это перестанет казаться сколько-нибудь забавным.
Этже время сомвестных выступлений в "Роки Хоррор Шоу"! Или нет. Или, какая разница.
с любовью и всяческой мерзостью
"Увы, к чему все эти странствия (...) если мне не суждено однажды, через несколько лет, отдохнуть в месте, которое мне более или менее понравится, обрести семью и стать отцом хотя бы одного мальчика, которому я посвятил бы остаток жизни".
Не перепутала ли я биографию Рембо с "Заводным Апельсином", возникает ВНЕЗАПНЫЙ вопрос. Здравствуй-здравсвуй, Алекс.
И прощай.
Не перепутала ли я биографию Рембо с "Заводным Апельсином", возникает ВНЕЗАПНЫЙ вопрос. Здравствуй-здравсвуй, Алекс.
И прощай.
с любовью и всяческой мерзостью
Весь день подмывает процитировать слова Камбронна, вернее, нецензурный их вариант. Рембо за это лишили миленьких ужинов среди парнасцев, а я, может, найду повод задним числом отказаться от ужина "бывших выпускников".
Пять лет прошло (пять чёртовых лет), а перед лицом (вооброжаемым) учителя скрипочки, вопрошающим, придёшь, ли ты, Настя, на чай, все отрицания разом улетучиваются из моей головы. Гвардия погибает, но не сдаётся, угу.
Пять лет прошло (пять чёртовых лет), а перед лицом (вооброжаемым) учителя скрипочки, вопрошающим, придёшь, ли ты, Настя, на чай, все отрицания разом улетучиваются из моей головы. Гвардия погибает, но не сдаётся, угу.
с любовью и всяческой мерзостью
воскресенье, 20 февраля 2011
с любовью и всяческой мерзостью
Этот древнебриттский гангста-трэш взрывает мой мозг второй день. А казалось бы, что может быть лучше "divorced, beheaded and die".
суббота, 19 февраля 2011
с любовью и всяческой мерзостью
По вечерам у нас до того стылый воздух, что дышать приходится осторожно-осторожно, и быстро скользить по льду (он везде почти, всю эту неделю, всю эту зиму), добираясь домой.
Нужно придумать, что смотреть завтра с Д. - с тех пор, как пять сезонов ДК мы пересмотрели дважды, этот вопрос приобрёл небывалый вес. И нет, вы не сознаёте всей его значимости, если в непосредственной близости от вас не находится двенадцатилетний мальчик, любящий доставать окружающих при любой удобной возможности. Однажды он повзрослеет, да.
Нужно придумать, что смотреть завтра с Д. - с тех пор, как пять сезонов ДК мы пересмотрели дважды, этот вопрос приобрёл небывалый вес. И нет, вы не сознаёте всей его значимости, если в непосредственной близости от вас не находится двенадцатилетний мальчик, любящий доставать окружающих при любой удобной возможности. Однажды он повзрослеет, да.
с любовью и всяческой мерзостью
В уютной социальной сети очередной холивар на тему "Теннант лучше11". Я разлюблю его такими темпами окончательно, а ведь мистер Макдональд сам по себе не виноват ни разу. Он не лучший актёр, он играет самого себя, но Десятый был хорошим Доктором, и мне пора, наверное, отключать все виды медиа-докторской реальности, чтобы не смешивать собственные впечатления со всем этим вот.
А повод - ПОВОД, я дошла до него - собственно, более чем радостный. Журнал SFX, о котором я не знаю ничего, и что всё ещё меня не заботит, назвал Карен Гиллан и Мэтта Смита лучшими актерами в жанре "научная фантастика".
Так ли принципиальна НФ в собственно актёрстве, решать не мне, но дифирамбы заслуженны, и остановимся на этом. В Смита я поверила ещё давным-давно; в Гиллан - после кондифов, где она внезапно оказалась совсем-не-Эми и очень приятной. Free candy for everybody!
А повод - ПОВОД, я дошла до него - собственно, более чем радостный. Журнал SFX, о котором я не знаю ничего, и что всё ещё меня не заботит, назвал Карен Гиллан и Мэтта Смита лучшими актерами в жанре "научная фантастика".
Так ли принципиальна НФ в собственно актёрстве, решать не мне, но дифирамбы заслуженны, и остановимся на этом. В Смита я поверила ещё давным-давно; в Гиллан - после кондифов, где она внезапно оказалась совсем-не-Эми и очень приятной. Free candy for everybody!
с любовью и всяческой мерзостью
"Синяя Птица" - это так восхитительно, что мне уже хочется достать из недр родительского шкафа ту самую пластинку, которую в детстве я заслушивала до фактических дыр. Не знаю, может, она где-нибудь есть в МР3 виде? Было бы здорово. Нет, здорово-здорово-здорово.
И ещё восклицательный знак в конце.
И ещё восклицательный знак в конце.
пятница, 18 февраля 2011
с любовью и всяческой мерзостью
Продовжую читати свою книгу про вампірів; вже на сторінці 426, залишилось якихось 300, йо-хо!
Так от, щось мені підказує, що більш за всіх вампірів (кажуть, пан Влад з'явиться лише на останніх двох сторінках; несподіванка) мені кінець кінцем сподобається сам опис місцевості та традицій - близьких до нас, та фактично геть невідомих Угорщини та Румінії. Шкода тільки, що всі персонажі досту одноманітні: кілька живих фраз у діалогах нічогоне змінюють.
Якби це була п'єса, і повз неї проходив Метерлінк, можно було б ввести головного персонажа - Байдужість, і вже виходячи з цього писати щось дійсно визначне.
Так от, щось мені підказує, що більш за всіх вампірів (кажуть, пан Влад з'явиться лише на останніх двох сторінках; несподіванка) мені кінець кінцем сподобається сам опис місцевості та традицій - близьких до нас, та фактично геть невідомих Угорщини та Румінії. Шкода тільки, що всі персонажі досту одноманітні: кілька живих фраз у діалогах нічогоне змінюють.
Якби це була п'єса, і повз неї проходив Метерлінк, можно було б ввести головного персонажа - Байдужість, і вже виходячи з цього писати щось дійсно визначне.
с любовью и всяческой мерзостью
Вот такими вот вещами можно жить до апреля (или когда у нас новый сезон; о боже-боже, я забы-ыла!).
Кроме шуток, почаще бы Крис Хардвик приходил на программу. И пусть докторонезнающая часть Америки ложиться спать пораньше; эгоистичной мне-то что.
Кроме шуток, почаще бы Крис Хардвик приходил на программу. И пусть докторонезнающая часть Америки ложиться спать пораньше; эгоистичной мне-то что.
с любовью и всяческой мерзостью
Читать ночью одноактные пьесы Метерлинка - не лучшая моя идея, конечно.
Ницше чудится где-то на горизонте "Слепых", звук косы заставляет придвинуть чашку чая поближе к себе в "Непрошеной". Но ведь так подкупают эти десяти-одиннадцатистраничные объёмы. Или наличие у меня (пока что) совести - сидеть и читать всё это.
А у "Там, внутри" вовсе семь страниц.
Ницше чудится где-то на горизонте "Слепых", звук косы заставляет придвинуть чашку чая поближе к себе в "Непрошеной". Но ведь так подкупают эти десяти-одиннадцатистраничные объёмы. Или наличие у меня (пока что) совести - сидеть и читать всё это.
А у "Там, внутри" вовсе семь страниц.