[дорогой Эсме]

пишуть: відчуття як у листопаді, як 30 листопада
49 людей у збитому літаку

*
з лінії фронту сиплеться пудра
з лінії смерті звертають авта
ми керували крильми немудро
може мудрішими будем завтра
може ніжнішими будем потім
і обережнішими – перед
може прийде нам тиждень суботній
у череді четвергів і серед

+

може прийдуть нам виграш і бонус
може підуть нам вірус і винос
і хімікалії різні коштовні
і ефедрин замість вин навинос
і офензива
і дискотека
і канонада
і конькобіжці
іній улітку взимку спека
дози нерівні пристрасті й ніжності
ми керували крильми безрульно
ми дарували милість задарма
ми пакували листи в шкатулки
і містицизм запускали в карму
ми перемелені маньєризмом
ми перелякані з потрохами
з нами вже гине наша харизма
ангел від сміху вмирає з нами
рай на морозі
пекло припухло
землі – в алмазах
небо – в хлам
і канонадить
невидимий бубон:
єва-адам
єва-адам

Юр Іздрик

Візьми лише найважливіше. Візьми листи.
Візьми лише те, що зможеш сама нести.
Візьми рушники та ікони, візьми срібні ножі,
візьми дерев’яні розп’яття, золочені муляжі.

Візьми хліб і городину, потім іди.
Ми ніколи більше не повернемося сюди.
Ми ніколи більше не побачимо наші міста.
Візьми листи. Всі. До останнього злого листа.

+

Нам ніколи не повернутись до наших нічних крамниць.
Нам ніколи не пити з сухих криниць.
Нам ніколи більше не бачити знайомих облич.
Ми з тобою біженці. Нам з тобою бігти крізь ніч.

Нам з тобою бігти вздовж соняшникових полів.
Нам з тобою тікати від псів, спати поміж волів.
Нам збирати воду в долоні, чекаючи в таборах,
дратувати драконів на бойових прапорах.

Друзі не вернуться, і ти не прийдеш назад.
Не буде задимлених кухонь, не буде звичних посад,
не буде сонного світла серед нічних осель,
не буде зелених долин і заміських пустель.

Буде розмазане сонце за плацкартним вікном.
Буде холерна яма, залита вапном.
Буде криваве взуття на жіночих ногах,
вимучені вартові в прикордонних снігах,

підстрелений листоноша з порожнім мішком,
підвішений за ребро священик із безжурним смішком,
цвинтарна тиша, гамір комендатур,
списки загиблих, друковані без коректур,

такі безкінечні, що навіть часу не стає
шукати в них щоранку ім’я своє.

Сергій Жадан

@темы: ...и всяческой мерзостью, Жадан, Юр Іздрик

Comments

[Китахара]

Там був хлопець з нашого політологічного. 26 років. 5.06.14 захистив дисертацію. Я з ним поруч, мабуть, сто разів стояла під дверима відділу аспірантури, але зовсім його не пам'ятаю. І немає таких слів.