Ізвінітє, але я позавчора взяла почитать "
Anarchy in the UKR" Жадана (хотя купила її ще восени, на метро Контрактова - гордо несу цю пам'ять), і чим глибше в тєкст, тим більше моє бажання горланить про те, яка це пророча книжка.
Ні, правда.
Серйозно пророча.
Я зараз закидаю вас цитатами і все зрозумієте.
цитата раз - про студентів, макарони і "Беркут"Зранку студенти приходять до їдальні і несподівано для себе стикаються з черговим виявом жахливої несправедливості – їхні улюблені макарони, єдина річ, яку вони могли собі тут дозволити і завдяки якій вони взагалі весь цей час тримались, виявляється, тепер за талонами! І тут (це найбільш відповідальний момент, увага) хтось, хтось цілком випадковий, не активіст і в жодному разі не представник національно-демократичних сил, говорить – послухайте, друзі! друзі, говорить він, послухайте, послухайте уважно – ви чуєте що-небудь? ні? правильно, я теж нічого не чую. А знаєте чому? Тому що жоден із нас нічого не говорить, ми просто стоїмо мовчки і навіть не заперечуємо, навіть не обурюємось у той час, коли нас позбавляють найнеобхіднішого. Я маю на увазі макарони. Ми мовчимо і навіть не заперечуємо, коли нас використовують як гарматне м'ясо, коли нас зачиняють у гуртожитках і лабораторіях, в той час, коли там (він показує за двері їдальні) відбуваються справді цікаві й небезпечні речі, там (він знову показує) відбувається життя! А нам у цей час забивають голови якоюсь лажовою квантовою механікою! І ось тут, після слів про квантову механіку, всіх пропирає. Всі починають кричати і вимагати справедливості, для початку актив, бойова група, так би мовити, повністю захоплює їдальню, на крики прибігає охорона, але тут-таки отримує по голові. Скандуючи, натовп виносить на своїх плечах охоронців, ламає загорожу при вході (в нормальному університеті не повинно бути жодних загорож при вході!) і викидає охоронців під пам’ятник засновнику університету, почесному громадянину міста Харкова Каразіну Василю Назаровичу. Почесний громадянин Василь Назарович гидливо відступає вбік і обтрушує штанину. Студенти забарикадовують центральний вхід і проводять у холі стихійний мітинг. Пари на нижніх трьох поверхах перериваються, на крики прибігає декан фізико-математичного факультету, але його тут-таки топлять у принесеному чані з макаронами. Криси встигають донести ректорові, ректор хапається за голову, потім за телефон, дзвонить кудись і просить підтримки. Після цього він викликає деканів, котрі ще залишились живими, і наказує за допомогою активістів, відмінників і завгоспа перекрити ліфти і сходи, починаючи від четвертого поверху. Університет повністю блоковано – з першого по третій поверхи займає страйком, з четвертого і вище сидить ректор, з активістами, відмінниками і завгоспом. До центрального входу під’їжджає беркут, знаходить побитих охоронців і пробує штурмом захопити хол. Страйком приносить з військової кафедри макет кулемета Дегтярьова і ставить його в холі, проти головного виходу. Беркут залягає. Ректор погоджується йти на переговори. Страйком чекає внизу, але варто лише ректору спуститись з четвертого поверху на третій, як повстала маса захоплює четвертий поверх і швидко рухається вгору. Ректор стоїть в порожньому холі і нічого не розуміє. Снайпери тримають його, на всяк випадок, під прицілом. Бійці беркуту починають повільно рухатись вгору, знаходячи в коридорах пошматовані і перемазані макаронами портрети президента. На четвертому поверсі вхід перекрито. Беркут намагається використати черемху, але в коридорах університету погана витяжка, оскільки ректор економив не лише на макаронах, і газом труяться самі беркутівці. Це дає страйкому можливість виграти якийсь час. Студенти захоплюють останні неторкані буфети на горішніх поверхах і вриваються до великої фізичної аудиторії, після цього вони відчиняють вікна і викидають униз портрети Лобачевского і, для ефекту, старі телевізори, котрі вже давно не працюють. Розбиваючись, телевізори вибухають, ніби підводні міни. Містом натомість повзуть чутки про нечувану за своєю зухвалістю і громадянською мужністю студентську акцію, близько шостої вечора, щойно після важкого десятигодинного робочого дня під університет стягуються ліві активісти з київського і московського районів, бачать під університетом побитих охоронців і потруєних беркутівців і починають між собою брататись. Урешті-решт, побитим охоронцям у цій ситуації не лишається нічого іншого, як теж почати з усіма брататись. Деморалізований і позбавлений останньої підтримки ректор йде на поступки і підписує ряд указів і декретів, крім усього іншого – декрет про власне звільнення. Студентам пропонують спуститись униз, але вони не поспішають, влаштовуючи у приміщенні великої фізичної аудиторії цілодобову трансову паті на честь загальної перемоги.Цитата два взагалі мій абсолютний фаворит і точний опис того, як я бачу революцію (і конкретно нинішний Майдан) :
"Я справді хотів би цікавитись політикою, я хотів би, щоби молодь у моїй країні цікавилась політикою, займалась нею, щоби політика не належала цим старим переляканим мудакам, які говорять на мітингах про національне відродження, але я хочу, щоби вона — ця молодь — боролась не за владу, я хочу, щоби вона боролась із владою, щоби вона захоплювала банки і блокувала обладміністрацію, щоби вона контролювала бюджет і викидала клерків із вікон їхніх кабінетів, щоби вона виходила на суботники під чорними прапорами, прапорами кольору чорної жіночої білизни, давайте домовимось про такі методи національного відродження, в іншому вигляді політика мене справді не цікавить, та і я для неї навряд чи складаю особливий інтерес".
А ще я всім дуже рекомендую дочитати до глави "Пам'ятник хуйовому іллічу", яка прозоро навіює нам остроє чувство Ленінопаду десь через шість років після написання книжки.
-
-
06.03.2014 в 01:20-
-
06.03.2014 в 01:24Правда, тіки випустилась - і на тобі баланс у всесвіті.
-
-
06.03.2014 в 01:59про універ мені ще смішніше, тому що у мене в універі в певний момент (здається, якраз коли було -20) активісти в кількості штук-зо-п'ять організували "страйк-хол": завісили плакатами широкі (навіть не головні хД) сходи в одному з корпусів і щось там собі тихенько мітингували, власне, в холі.
-
-
06.03.2014 в 02:16З ним одразу револіція швидше іде))
-
-
06.03.2014 в 13:37*спогади дєда, лол:*
Ми в студенстські роки раз повстали півпотоком проти російського шовінізму в особі викладача права, яка реально охуїла, розказуючи нам посеред практички, що "хохли - подлый и мерзкий народ". Наче їй навіть аж цілу, блядь, догану винесли, але й нас заїбали конкрєтно. Треба було ото ще тоді шось із макетом кулемета робить.
-
-
06.03.2014 в 13:46Тепер час від часу натрапляю на її фейсбук, коли френди дають посилання на якийсь неадекват. От вчора вона сходила російським прапором помахать під мерію, і потім дуже ображалась, коли хтось опублікував скріншот сторінки, де інших учасників цієї акції вербували за 200 грн.
Казалось би, прі чьом тут кулемет...
-
-
06.03.2014 в 14:20Підожди, давай продовжувать казать "макет кулемету", а то скажуть, шо ми бЕндеровці і любим Шушкевича (с) )
Мда. Поперло.
-
-
06.03.2014 в 14:33МАКЄТ.
-
-
06.03.2014 в 20:05треба казать "рiч, схожа на макет кулемету"!
-
-
06.03.2014 в 22:05