ТойХтоПройшовКрізьВогонь, 2011

[дорогой Эсме]

Дехто знає, а дехто ні, але я чекала на цей фільм дуже довго. Десь з серпня. Він і "Артист" були двома моїми подвигами довготерпіння цього року.
Щоб не затягувати з саспенсом: воно того варте.

Це, звичайно не поетичне кіно, але я й не надто сподівалась. Поетичне кіно - велика розкіш. Там і бюджет, і геній автора, і готовність аудиторії до сприйняття. Фільм Іллєнка - кіно ліричне. У нього є потенція до повноцінної поетики, але режисер ніби раз за разом б'є себе по руках: цього не зрозуміють, це надто довго... Є дуже показовий кадр, коли героя везуть по змерзлий річціі (чи озеру, не знаю, - все відбувається на Камчатці). Північне сяйво, сани, собаки... довгий прекрасний кадр. Але у фіналі раптово тріщить крига - так, що глядач змушений здригнутись. Закладаюсь на що завгодно, майстри поетичного кіно такого ніколи б не зробили.
Втім, втім. Скажу ще раз - там є багато такого, що вас здивує. Особливо це стосується "характерницьких" моментів. Можливо, колись - через кілька десятиліть - Іллєнко дійсно стане кимось накшталт другого Параджанова. Чудові часи. Далекі часи.

А ще там є гарний Лінартович. Якщо вас це мотивує.

@темы: і я страшенно шкодую, що мені не судилося народитись таким шикарним, як леопард, Тихі озера загірної комуни

Comments

[Yksi Tahti]

Це, звичайно не поетичне кіно

І слава Богу ! Українське поетичне кіно, "бессмысленное и беспощадное" (С) . Якщо залишити в спокої корифеїв Довженка чи Параджанова, то все інше - саме таке. Мистецтво заради мистецтва (або точніше, втілення хворобливих фантазій "режисерського бачення") і попилу бюджетних коштів це шлях в нікуди. В цьому плані "Той...", це дійсно прорив і перша спроба поєднати "фестивальне" і масове кіно.

[дорогой Эсме]

Yksi Tahti, я все ж сподiваюсь, що колись ми досягнемо i рiвня корифеїв.