Про персональне щастя.
Між десятою і першою не мала чого робити, тому пішла, як завжди, тинятись книжковими крамницями.
Це дивовижна повість про вітчизняну літературу: або Загребельний по 3,40 грн., або Шевченко за 100 грн. Знайшла і - раптово! - Хвильвого: 84 грн, тверда обкладинка, фактично таке саме видання, що його я брала у шкільній бібліотеці. Тільки колір вже не комуністично-червоний, а такий собі... як у напів застигшої крові.
Пішла далі. Чиїсь біографії, детективи, Сумєрки, дитяча література, і десь у кутку - чорт зна, як я взагалі дійшла туди, бо раніше, здається, вважала цей відділ приватною територією продавців - кілька полиць"шкільної" вітчизняної літератури. Коцюбинський, Мирний, Багряний, і - знов раптово! - Хвильовий, тільки за 22 грн.
Боже, благослови заліковий тиждень. Як я могла втриматись, і не придбати, нарешті.
Отже, триста з чимось сторінок, немає "Санаторійної Зони", зеленувата.
Була там ще й синя (я встигла подумати про "...улюблений колір!"), але обкладинку навхрест розмалювали у "ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ ЧИТАННЯ ТВОРИ", і це так відразливо, знаєте, що я взала свою, салатного кольору, і пішла геть. Тобто до каси.
Паршиве видання, на звороті повідоляють, що тут наявні "захоплюючі матеріали про біографію письменника" (півтори сторінки? u mad? я сама б краще написала), і взагалі видавництво "Шкільна хрестоматія" у майбутньому врятує Всесвіт. Але я чомусь вже тихо люблю цю книгу.
Пан Григорович такий троль, між іншим. Я це ще у публіцистиці спостерігала, а тепер і в художньому доробку віднайшла.
Почитайте "Іван Іванович" десь з другої частини, і мене зрозумієте; хоча, там уся повість - суцільне соціальне трололо.
@темы:
Микола Фітільов,
і я страшенно шкодую, що мені не судилося народитись таким шикарним, як леопард