Не можу зігрітись. Якийсь озноб, і холод, холод, - навіть в хатньому одязі, - після. Чудове моє місто. Все, що насел...

суббота, 27 ноября 2010

18:30

с любовью и всяческой мерзостью

Не можу зігрітись. Якийсь озноб, і холод, холод, - навіть в хатньому одязі, - після.

Чудове моє місто. Все, що населяє його, ніби навмисно намагається висмоктати любов до Запоріжжя, перетворити в апатію і "переїхати б кудись звідси".
Навіть не перекрили Проспект сьогодні. Навіть мікрофонів не привезли - всі, хто прийшов власною волею з папірцями паперу, насправді бажали не промови говорити, а просто тихо виспівували молитви.
Хрест зі свічок. Вітер, калюжі, спалахи фотокамер. Темно-сині стрічки, що їх всі кріпили до одягу: '32 Голодомор - Геноцид '33. Змоклий від денного дощу окраєць хлібу біля постаменту.

Втім, можливо, я не на тому роблю акцент? Адже всі прийшли - хай навіть нас було небагато - власною волею.
Якщо болить - значить, живі (с)

@темы: утешаю себя: будет больно только секунду

URL