Оце трейлер, якщо ви вобщє не в курсі:
Оскарівський скандал (фільм цього року презентує Україну, хоча планували надіслати
До того ж, у візуальному плані до фільму - жодних питань (нарешті навчились). Часом з могили вилізає вурдалак українського поетичного кіно, кусаючи режисера і всю знімальну групу (і тоді виходять сцени типу отої, з еротичним купанням у річці, чи менш еротичним вбивством Орисі - в останній є алюзія на 2.01 "Шерлока"(підказка: згадайте візит американськиї агєнтів на Бейкер стріт), Санін, I see what you did there) - але це не так токсично, як, скажімо, в "Той хто пройшов крізь вогонь".
Мушу зізнатись: харківські 20-30 рр мені дуже дорогі, в сенсі - якби хтось дав мені покористуватись машиною часу, я б точно туди полетіла. Там надзвичайно висока концентрація людей, яких я вважаю крутими. І хоча таймлайн "Поводиря" - 1934й (Хвильовий уже застрелився), в фільмі все одно багато речей, від яких я - цитуючи одну п'єсу Максима Курочкіна, - "бьюсь в бессильном чувстве".
(а ще там є 15 секунд Жадана, який - сюрприз, сюрприз, - читає вірші, така інверсія укрліт)
Карочє, є американський інженер, є українська акторка, і вони типу закохані (Джамала сильно переграє), але є ще червоний комісар Володя, який акторку тоже любить, і уж он-то знає, як завоювати серце жінки!
Комісар Володя весь фільм нагадував мені Гая Гісборна (чувак з історії про Робін Гуда, перечитайте; інколи його об*єднують з шеріфом Ноттінгємським, але це різні люди!), і всі його репліки звучали для мене приблизно отак: "Я так тебе люблю, Меріен, в смислє Оля, а ти всьо зв'язуєшся з іностранцями". Неможливо сплутати оцей архетип чоловіка, впевненого, що вбивство родичів/друзів/дітей коханої стануть для неї свідченням, що саме він - мущіна її мрії.
До честі сценаристів треба сказати, що комісара Володю вони написали нормально (ота іронія з перевдяганням у вишиванку вобщє-вобщє), і він даже не відкушує голови кошенятам - що велика спокуса при написанні таких героїв! А ще у актора, який його грає, прізвище "Кобзар". Тонко, тонко.
Американського інженера вбивають, синок інженера тікає, знайомиться з кобзарем, який - ДА - насправді не кобзар, а колишній командир армії УНР. Радянська влада кобзарів не любить, як і синів американських інженерів, як і, в принципі, багато інших верств населення, і далі ви можете самі здогадатись, як це вплине на сюжет.
Словом, "Поводир" - це справжнє масове кіно, яке й сприймати хочеться, як масове, а не черговий спосіб сформулювати національну ідею (слава богу, за останній рік з'явилось багато варіантів). Я особисто все одно люблю "Майдан" Лозніци набагато більше, але - ви зрозуміли.