пишуть: відчуття як у листопаді, як 30 листопада
49 людей у збитому літаку*
з лінії фронту сиплеться пудра
з лінії смерті звертають авта
ми керували крильми немудро
може мудрішими будем завтра
може ніжнішими будем потім
і обережнішими – перед
може прийде нам тиждень суботній
у череді четвергів і серед
+може прийдуть нам виграш і бонус
може підуть нам вірус і винос
і хімікалії різні коштовні
і ефедрин замість вин навинос
і офензива
і дискотека
і канонада
і конькобіжці
іній улітку взимку спека
дози нерівні пристрасті й ніжності
ми керували крильми безрульно
ми дарували милість задарма
ми пакували листи в шкатулки
і містицизм запускали в карму
ми перемелені маньєризмом
ми перелякані з потрохами
з нами вже гине наша харизма
ангел від сміху вмирає з нами
рай на морозі
пекло припухло
землі – в алмазах
небо – в хлам
і канонадить
невидимий бубон:
єва-адам
єва-адамЮр ІздрикВізьми лише найважливіше. Візьми листи.
Візьми лише те, що зможеш сама нести.
Візьми рушники та ікони, візьми срібні ножі,
візьми дерев’яні розп’яття, золочені муляжі.
Візьми хліб і городину, потім іди.
Ми ніколи більше не повернемося сюди.
Ми ніколи більше не побачимо наші міста.
Візьми листи. Всі. До останнього злого листа.
+Нам ніколи не повернутись до наших нічних крамниць.
Нам ніколи не пити з сухих криниць.
Нам ніколи більше не бачити знайомих облич.
Ми з тобою біженці. Нам з тобою бігти крізь ніч.
Нам з тобою бігти вздовж соняшникових полів.
Нам з тобою тікати від псів, спати поміж волів.
Нам збирати воду в долоні, чекаючи в таборах,
дратувати драконів на бойових прапорах.
Друзі не вернуться, і ти не прийдеш назад.
Не буде задимлених кухонь, не буде звичних посад,
не буде сонного світла серед нічних осель,
не буде зелених долин і заміських пустель.
Буде розмазане сонце за плацкартним вікном.
Буде холерна яма, залита вапном.
Буде криваве взуття на жіночих ногах,
вимучені вартові в прикордонних снігах,
підстрелений листоноша з порожнім мішком,
підвішений за ребро священик із безжурним смішком,
цвинтарна тиша, гамір комендатур,
списки загиблих, друковані без коректур,
такі безкінечні, що навіть часу не стає
шукати в них щоранку ім’я своє.Сергій Жадан