цей вірш зовсім замучив мене; варто було б доробити, але намір не переходить межу реальності вже місяць
легше опублікувати, ніж остаточно загубити в чернеткахчитатилюдська любов така недолуга
тамуй її
бо як захочеш поридати
і врешті-решт полюбити
час буде підв'язувати щелепу
випрямляти ноги і руки
очі заплющувати
щоб гарний був у труні
кажуть, покійник все чує
доки лежить на лаві
все-все чує
а поворухнутись не може
аж доти, доки впадуть на нього
перші крихти землі -
тоді лише Господь той слух відтинає
відпускає гуляти
шарудіти завісами
переставляти капці в вітальні
чи може, вселить в якесь немовля
людська любов уподібнює
можеш копіювати наголоси
ходити чужими ногами
світ бачити крізь скалку обіцянки
про "єдине єство"
чи - гірше - одного ранку
знайти пасмо чужого волосся
на своїй голові
м'яке світле пасмо
у вас вийшло
тепер ви поруч завжди