У Стуса є дуже класний вислів - "перечекай себе".
Коли тобі обридне власне тіло / і остобісілий буремний дух - / перечекай себе.
У мене той період життя, коли я хочу "поговорити з Сімором". Було б легше, якби десь на руці (лівій) містився постулат про Товсту Тітку, та нажаль. Отже - перечекай себе.
І сьогодні не додивлюся "Руки Орлака". Мені так шкода цього нещасного піаніста, в котрого за законами жанру віднімають всю людяність, всю людську подобу. Та колись все одно доведеться дивитись. Перечекай... ну, ти зрозуміла.