Поклонництво до Стуса вийшло на новий рівень, і я таки придбала книгу. Вона гарна, жовто-фіолетова, з фотографіями і неповними майже всіма збірками.
Читаю. Вже навіть ввижається щось з індуїзму (найкоротший шлях до серця вгадайте-кого). "Безсмертний Марко" - мій фаворит поки що, бо трололо пана Василя Семеновича таке трололо. А ще дружина у нього гарна була, судячи зі світлин.

Але думаю все ж не про те.
Зрозумійте мене правильно, це лише друге моє велике кохання (Велике Кохання) в укр.літ., а тому не порівнювати сил не стачить. І мені так сумно, що тридцяті роки проминули, мов дим, порівнюючи з шестидесятими.
Спогади і світлини можна перерахувати по пальцям. Аудіо, відео - o rly?

Це... ну, так.
"...Невже сподієшся колись дожити,
щоб мовити чеканню: "Все. Ми квити.
Ти забираєш, буцімто даєш" (с)