Перечитувала "Мати", поки чекала на свого журналіста Ю.
Цікаво. Раніше я, чесно кажучи, вважала цю розповідь... ну, не найкращою у Хвильового. Але там треба вчитуватись. Впевнена, що переклад усе вбив, але оця невимушеність, коли зрозуміло з самого початку, що й автор історію оригінальною не вважає, а переповідає лише тому, що такою кривавою банальністю повниться життя - це класно.
Згадала, як поет Б. сказав, що Григоровича часто порівнюють з Чеховим. Побут вони, типу, описували однаково, і щось там ще.
Я от досі перебуваю у стані прострації від такого порівняння.