Продовжую читати "Залишенець. Чорний Ворон" Шкляра, і поволі пригадую розповіді діда, що за давністю літ вже наполовину забулися.
Вони з сім'єю переїхали на Західну, коли йому було 12 - казав, до того, у Запоріжжі, був малий і слабенький, а там вимахав, бо "повітря краще". Потім його батька призначили якимось там начальником, і у каральний загін (це ті, що у романі розмовляю химерною русскай говіркою) заразом. Почалося.
Дід добре знав українську, і, скоріш за все, говорив там саме на ній. Розповідав, як страшно катували "бандерівці" тих, хто - чи то був за червоних, чи то бозна що ще; пам'ятаю розповідь про вагітну жінку, якій розрізали живіт. Про тортури чекістів мовчав.
Вони з батьком втікли відтіля - здається, це вже початок 50х?.. Боялись, що їх вб'ють, і навіть тут перший час постійно озиралися. Батько діда мав хвору спину, бо ще там часто спав у садку, щоб швидше втікти, коли прийдуть по нього.
Дивно, я не пам'ятаю, чи говорив дід щось засуджуюче про повстанців. А мати в нього, здається, росіянка... Лосєва. К. у дитинстві говорила: ти, Настя, більш схожа на росіянку, ніж на українку... бо волосся і очі світлі (яка дурня, Господи).
Я не знаю, як ставитись до цього. Кожного разу щось достоту важливе завмирає в середині, і я відходжу вбік, замість того, щоб розірватись на дві частини.